Тече розлогами півсонне житіє...
Дай, Господи, стремління, хмар, сумир`я!
Немає берегів, пліт віри – є.
Бува – спинюсь:
де витік днів, де гирло?
Минувшина меандрами текла –
Замулено, безрадно – в бік нірвани.
У спеку прав лахміття вурдалак.
Крізь торф`яник, повз чистотіл, вільшаник
Жолобилося русло – за село...
Його ж отак не можна відібрати,
Як вітер – капелюшку із соломи,
Щоб на мосту перепинили ґрати,
Як жовтень – передзим`я секундант –
Розвою дивобарви.
День погожий.
Вкажи правдиву заводь – між циган,
Правічний многотрудний Боже…
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Як Іван оженився - Василь Мартинюк Я написав цей вірш з нагоди весілля мого друга. Намагався схопити тип християнина-холостяка, який хоче одружитися, і типи претенденток на його серце. Коли ж написав цей вірш, то прочитав його на тому весіллі. А мій друг образився. І то дуже серйозно. Сказав, що я його висміяв перед усіма разом з дружиною. Як я не оправдовувався, але все даремно. Тому ніде його й не друкував.
